Kurz gesagt
When one verb governs another, German usually puts zu in front of the second one and sends the whole group to the end: Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren. Two groups take a bare infinitive instead: the modal verbs (Ich will nach Wien fahren) and a small set of everyday verbs headed by gehen (Ich gehe schwimmen). If the second verb is separable, zu climbs inside the word: anrufen → anzurufen. And when you want to say what something is for, German uses um … zu: Ich lerne Deutsch, um in Österreich zu arbeiten.
Когда один глагол управляет другим, немецкий обычно ставит перед вторым zu и отправляет всю группу в конец: Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren. Без zu обходятся две группы: модальные глаголы (Ich will nach Wien fahren) и небольшой набор бытовых глаголов во главе с gehen (Ich gehe schwimmen). Если второй глагол отделяемый, zu забирается внутрь слова: anrufen → anzurufen. А чтобы сказать, зачем что-то делается, немецкий пользуется конструкцией um … zu: Ich lerne Deutsch, um in Österreich zu arbeiten.
Коли одне дієслово керує іншим, німецька зазвичай ставить перед другим zu й відправляє всю групу в кінець: Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren. Без zu обходяться дві групи: модальні дієслова (Ich will nach Wien fahren) і невеликий набір побутових дієслів на чолі з gehen (Ich gehe schwimmen). Якщо друге дієслово відокремлюване, zu забирається всередину слова: anrufen → anzurufen. А щоб сказати, навіщо щось робиться, німецька користується конструкцією um … zu: Ich lerne Deutsch, um in Österreich zu arbeiten.
Erklärung
Welche Verben brauchen zu?
Good news first: English does almost exactly the same thing. You say I plan to go, I hope to come, I forgot to call — and German says Ich habe vor zu fahren, Ich hoffe zu kommen, Ich habe vergessen anzurufen. The little word to and the little word zu do the same job.
And English keeps the same exception. You do not say I must to work or I can to swim — after a modal, English drops the to, and German drops the zu in exactly the same place:
I must work → Ich muss arbeiten · I can swim → Ich kann schwimmen
So the rule you already have from English carries over: after a modal, no zu. Elsewhere the safe assumption is that zu is needed — that is what the verbs in the table below do, and they are the ones this lesson is about.
One more useful group drops the zu, and English does the same thing with go: verbs of going followed by an activity. Ich gehe schwimmen is I go swimming, not I go to swim; Wir fahren einkaufen, Sie geht joggen. Other common frames also take a bare infinitive: Ich höre ihn singen, Ich sehe sie kommen, Lass mich gehen, Bleib bitte sitzen. Learn these as verb patterns, not as loopholes in one universal rule. Productively, this lesson concentrates on modals, gehen/fahren + activity, and the zu frames in the table below.
What does not carry over from English is the position. English keeps the infinitive next to its verb (I plan to go to Vienna in the summer); German sends the whole infinitive group to the end of the clause, with zu immediately in front of the infinitive, and separates it off with a comma:
Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren.
Under the current spelling rule, a sentence-valued infinitive group like this is set off with a comma. A short infinitive that belongs inside the verbal bracket is not a separate group: Du brauchst nicht zu kommen.
В русском такой частицы нет вообще. «Я планирую поехать», «Я надеюсь прийти», «Я забыл позвонить» — везде голый инфинитив, и ничего перед ним не ставится. Поэтому типичная ошибка русскоязычного — не лишнее zu, а пропущенное:
❌ Ich habe vor, nach Wien fahren. → ✅ Ich habe vor, nach Wien zu fahren.
Правило простое: если один глагол управляет другим, перед вторым обычно нужен zu — и прежде всего его нет после модальных глаголов:
Ich muss arbeiten (без zu) · Ich habe vor, zu arbeiten (с zu)
Есть и вторая группа без zu, и она как раз совпадает с русским: глаголы движения плюс занятие. Ich gehe schwimmen — «я иду плавать», Wir fahren einkaufen — «мы едем за покупками», Sie geht joggen. Здесь русский инфинитив без всего — прямое соответствие, так что запоминать нечего. Так же ведут себя ещё несколько частых конструкций: Ich höre ihn singen, Ich sehe sie kommen, Lass mich gehen, Bleib bitte sitzen. Их лучше учить как модели конкретных глаголов, а не как исключения из одного всеобщего правила. Активно эта тема тренирует модальные глаголы, gehen/fahren + занятие и обороты с zu из таблицы ниже.
Второе отличие от русского — место. По-русски инфинитив стоит сразу за управляющим глаголом: «Я планирую поехать летом в Вену». По-немецки вся инфинитивная группа уходит в конец предложения, zu стоит вплотную перед инфинитивом, а сама группа отделяется запятой:
Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren.
По действующему правилу такой инфинитивный оборот со значением отдельного придаточного отделяется запятой. Короткий инфинитив внутри глагольной рамки отдельного оборота не образует: Du brauchst nicht zu kommen.
Обратите внимание: запятая обязательна, как и в русском перед «чтобы», — но немецкая запятая отделяет не придаточное, а именно инфинитивную группу.
В українській такої частки немає взагалі. «Я планую поїхати», «Я сподіваюся прийти», «Я забув зателефонувати» — усюди голий інфінітив, і нічого перед ним не ставиться. Тому типова помилка україномовного — не зайве zu, а пропущене:
❌ Ich habe vor, nach Wien fahren. → ✅ Ich habe vor, nach Wien zu fahren.
Правило просте: якщо одне дієслово керує іншим, перед другим зазвичай потрібне zu — і насамперед його немає після модальних дієслів:
Ich muss arbeiten (без zu) · Ich habe vor, zu arbeiten (із zu)
Є й друга група без zu, і вона якраз збігається з українською: дієслова руху плюс заняття. Ich gehe schwimmen — «я йду плавати», Wir fahren einkaufen — «ми їдемо за покупками», Sie geht joggen. Тут український інфінітив без нічого — пряма відповідність, тож запам’ятовувати нема чого. Так само поводяться ще кілька частих конструкцій: Ich höre ihn singen, Ich sehe sie kommen, Lass mich gehen, Bleib bitte sitzen. Їх краще вчити як моделі конкретних дієслів, а не як винятки з одного загального правила. Активно ця тема тренує модальні дієслова, gehen/fahren + заняття та звороти з zu з таблиці нижче.
Друга відмінність — місце. Українською інфінітив стоїть одразу за керівним дієсловом: «Я планую поїхати влітку до Відня». Німецькою вся інфінітивна група йде в кінець речення, zu стоїть впритул перед інфінітивом, а сама група відокремлюється комою:
Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren.
За чинним правилом такий інфінітивний зворот зі значенням окремого підрядного відокремлюється комою. Короткий інфінітив усередині дієслівної рамки окремого звороту не утворює: Du brauchst nicht zu kommen.
Diese Verben und Ausdrücke öffnen einen Infinitiv mit zu:
| Verb / Ausdruck | Beispiel |
|---|---|
| vorhaben | Ich habe vor, einen Kurs zu machen. |
| versuchen | Ich versuche, mehr Deutsch zu sprechen. |
| hoffen | Wir hoffen, bald umzuziehen. |
| vergessen | Ich habe vergessen, dich anzurufen. |
| anfangen / aufhören | Er hat angefangen, Gitarre zu spielen. |
| beschließen | Wir haben beschlossen, hier zu bleiben. |
| vorschlagen | Ich schlage vor, uns um sieben zu treffen. |
| versprechen | Ich verspreche dir, pünktlich zu sein. |
| Lust haben | Hast du Lust, ins Kino zu gehen? |
| Zeit haben | Ich habe keine Zeit, heute zu kommen. |
| die Möglichkeit haben | Hast du die Möglichkeit, früher zu kommen? |
| es ist wichtig / nötig | Es ist wichtig, jeden Tag zu üben. |
| es lohnt sich | Es lohnt sich, früh am Markt zu sein. |
Ohne zu — nach Modalverben:
| Modalverb | Beispiel |
|---|---|
| können | Ich kann gut schwimmen. |
| müssen | Ich muss morgen früh aufstehen. |
| dürfen | Hier darf man nicht parken. |
| wollen / möchten | Ich möchte einen Kaffee trinken. |
Ohne zu — auch nach gehen und fahren + Tätigkeit:
| Verb | Beispiel |
|---|---|
| gehen | Wenn ich Zeit habe, gehe ich schwimmen. |
| gehen | Am Abend gehen wir essen. |
| fahren | Am Samstag fahren wir einkaufen. |
Wo steht zu bei trennbaren Verben?
A separable verb is one word that splits in a main clause: Ich rufe dich an. In a zu-infinitive it does not split — instead zu moves into the word, between the prefix and the stem, and the whole thing is written as one word:
anrufen → anzurufen · aufstehen → aufzustehen · abnehmen → abzunehmen · einkaufen → einzukaufen
Inseparable verbs (be-, ver-, er-, ent-, ge-) never split, so zu simply stands in front as usual: zu verstehen, zu bezahlen, zu beginnen.
A useful test: the prefix that carries the stress is the separable one. You say ÁNrufen, ÁUFstehen — stress on the prefix, so zu goes inside. You say verSTÉHen, beZÁHlen — stress on the stem, so zu stays outside.
Отделяемый глагол — это одно слово, которое в главном предложении распадается: Ich rufe dich an. В инфинитиве с zu оно не распадается — вместо этого zu уходит внутрь слова, между приставкой и основой, и всё пишется слитно:
anrufen → anzurufen · aufstehen → aufzustehen · abnehmen → abzunehmen · einkaufen → einzukaufen
У неотделяемых глаголов (be-, ver-, er-, ent-, ge-) ничего не отделяется, поэтому zu просто стоит перед ними: zu verstehen, zu bezahlen, zu beginnen.
Полезная проверка — ударение: отделяемая приставка ударная. Мы говорим ÁNrufen, ÁUFstehen — ударение на приставке, значит zu уходит внутрь. И verSTÉHen, beZÁHlen — ударение на основе, значит zu остаётся снаружи. Это то же самое правило, по которому в Partizip II появляется или не появляется ge- (ángerufen, но verstánden), так что проверять придётся один раз на оба случая.
Відокремлюване дієслово — це одне слово, яке в головному реченні розпадається: Ich rufe dich an. В інфінітиві з zu воно не розпадається — натомість zu йде всередину слова, між префіксом і основою, і все пишеться разом:
anrufen → anzurufen · aufstehen → aufzustehen · abnehmen → abzunehmen · einkaufen → einzukaufen
У невідокремлюваних дієслів (be-, ver-, er-, ent-, ge-) нічого не відокремлюється, тому zu просто стоїть перед ними: zu verstehen, zu bezahlen, zu beginnen.
Корисна перевірка — наголос: відокремлюваний префікс наголошений. Ми кажемо ÁNrufen, ÁUFstehen — наголос на префіксі, отже zu йде всередину. І verSTÉHen, beZÁHlen — наголос на основі, отже zu залишається зовні. Це те саме правило, за яким у Partizip II з’являється або не з’являється ge- (ángerufen, але verstánden), тож перевіряти доведеться один раз на обидва випадки.
um … zu: wozu machst du das?
To say what an action is for, German uses um … zu + infinitive. It answers the question Wozu? (what for?) or Warum?:
Ich lerne Deutsch, um in Österreich zu arbeiten.
Wozu? — In order to work in Austria.
The frame is fixed: um opens the clause, the infinitive with zu closes it, and everything else sits in between. English says in order to, and often just to — I’m going to the baker’s to buy bread. In this target purpose construction German needs both um and zu.
Productive A2 condition: the understood actor of the purpose is the actor already established in the main clause. Ich lerne Deutsch and ich work in Austria—same person, so um … zu works. If you need to name a different subject, use a damit-clause (B1) or two A2 sentences. More advanced control patterns can link the understood actor differently; do not derive them from this shortcut.
Чтобы сказать, зачем делается действие, немецкий использует um … zu + инфинитив. Это ответ на вопрос Wozu? («зачем?») или Warum?:
Ich lerne Deutsch, um in Österreich zu arbeiten.
Wozu? — Чтобы работать в Австрии.
Русское «чтобы» — прямой аналог, и здесь-то и подстерегает ошибка. «Чтобы» тянет за собой предлог, и рука сама пишет ❌ für arbeiten. Голое für + Infinitiv не выражает цель: в целевой модели нужны обе части um … zu.
Рамка жёсткая: um открывает оборот, инфинитив с zu его закрывает, всё остальное стоит между ними — ровно так же, как модальный глагол и инфинитив образуют рамку в главном предложении.
Активное условие A2: подразумеваемый исполнитель цели уже задан деятелем главного предложения. Ich учу немецкий и ich работаю в Австрии — лицо одно, значит um … zu подходит. Если нужно назвать другое подлежащее, используйте damit (B1) или два предложения A2. Более сложные модели контроля этим упрощением не выводятся.
Щоб сказати, навіщо робиться дія, німецька використовує um … zu + інфінітив. Це відповідь на питання Wozu? («навіщо?») або Warum?:
Ich lerne Deutsch, um in Österreich zu arbeiten.
Wozu? — Щоб працювати в Австрії.
Українське «щоб» — прямий аналог, і саме тут чигає помилка. «Щоб» тягне за собою прийменник, і рука сама пише ❌ für arbeiten. Голий für + Infinitiv не виражає мету: у цільовій моделі потрібні обидві частини um … zu.
Рамка жорстка: um відкриває зворот, інфінітив із zu його закриває, усе інше стоїть між ними — так само, як модальне дієслово й інфінітив утворюють рамку в головному реченні.
Активна умова A2: невиражений виконавець мети вже заданий діячем головного речення. Ich вчу німецьку й ich працюю в Австрії — особа одна, отже um … zu підходить. Якщо треба назвати інший підмет, використовуйте damit (B1) або два речення A2. Складніші моделі контролю з цього спрощення не виводяться.
zu-Infinitiv oder dass-Satz?
Both can follow verbs like hoffen, glauben and versprechen. The subject decides whether the shorter infinitive construction is available:
| Same subject | Ich hoffe, pünktlich zu sein. |
| Different subject | Ich hoffe, dass mein Bus pünktlich kommt. |
In the first sentence I hope and I am on time — one person, so the zu-infinitive is available and is usually the lighter choice. Ich hoffe, dass ich pünktlich bin is also grammatical. In the second, I hope but the bus arrives — two different subjects, so the zu-infinitive is impossible and you need dass, with the conjugated verb at the end of the clause.
Note the two rhythms: a zu-infinitive has no subject and no conjugated verb at all, while a dass-clause has both.
Оба варианта возможны после глаголов вроде hoffen, glauben, versprechen. Подлежащее решает, доступен ли короткий инфинитивный оборот:
| Подлежащее одно | Ich hoffe, pünktlich zu sein. |
| Подлежащие разные | Ich hoffe, dass mein Bus pünktlich kommt. |
В первом предложении надеюсь я и вовремя приду я — лицо одно, поэтому инфинитивный оборот возможен и обычно звучит легче. Ich hoffe, dass ich pünktlich bin тоже грамматически правильно. Во втором надеюсь я, а приходит автобус — лица разные, инфинитивный оборот невозможен, нужен dass со спрягаемым глаголом в конце придаточного.
По-русски это различие не выражается: «Надеюсь прийти вовремя» и «Надеюсь, что автобус придёт вовремя» — здесь выбор делается по смыслу и свободно. В немецком совпадение подлежащих разрешает короткий оборот; разные подлежащие требуют полного придаточного с dass.
Обратите внимание на два ритма: в инфинитивном обороте нет ни подлежащего, ни спрягаемого глагола, а в придаточном с dass есть и то и другое.
Обидва варіанти можливі після дієслів на кшталт hoffen, glauben, versprechen. Підмет вирішує, чи доступний короткий інфінітивний зворот:
| Підмет один | Ich hoffe, pünktlich zu sein. |
| Підмети різні | Ich hoffe, dass mein Bus pünktlich kommt. |
У першому реченні сподіваюся я і вчасно прийду я — особа одна, тому інфінітивний зворот можливий і зазвичай звучить легше. Ich hoffe, dass ich pünktlich bin теж граматично правильно. У другому сподіваюся я, а приходить автобус — особи різні, інфінітивний зворот неможливий, потрібен dass із відмінюваним дієсловом у кінці підрядного.
Українською ця різниця не виражається: «Сподіваюся прийти вчасно» і «Сподіваюся, що автобус прийде вчасно» — тут вибір робиться за змістом і вільно. У німецькій збіг підметів дозволяє короткий зворот; різні підмети вимагають повного підрядного з dass.
Зверніть увагу на два ритми: в інфінітивному звороті немає ні підмета, ні відмінюваного дієслова, а в підрядному з dass є і те, і інше.
Futur I: werden + Infinitiv
There is a real future tense, and it is built like a modal: werden in position 2, the bare infinitive at the very end.
Ich werde dich morgen anrufen.
Es wird wahrscheinlich regnen.
werden is irregular where it matters: ich werde, du wirst, er/sie wird, wir werden, ihr werdet, sie werden.
The important part is when to use it — which is less often than you would think. Once a time phrase has dated the sentence, the present tense is enough, and it is what a German speaker reaches for:
Morgen fahre ich nach Berlin. (Morgen werde ich nach Berlin fahren is not
wrong — it simply says more than the situation needs, because morgen has
already done the work)
Futur I earns its place where it adds something the present cannot: a prediction (Es wird regnen), a promise (Ich werde dich morgen anrufen), or plain emphasis on an intention. That is why the promise above keeps it even though it also says morgen — there the tense is carrying the commitment, not the timing. English works much the same way — I’m going to Berlin tomorrow over I will go — so the instinct transfers; German just leans on the present harder.
One more thing to keep apart: werden is also a full verb meaning to become. Ich werde Lehrer = I am becoming a teacher. Ich werde arbeiten = I will work. If an infinitive follows, it is the tense; if a noun follows, it is the verb.
Настоящее будущее время в немецком есть, и строится оно как модальный глагол: werden на втором месте, голый инфинитив в самом конце.
Ich werde dich morgen anrufen.
Es wird wahrscheinlich regnen.
werden неправильный там, где это важно: ich werde, du wirst, er/sie wird, wir werden, ihr werdet, sie werden.
Главное здесь — когда его употреблять, и это реже, чем кажется. Вот тут и подстерегает русскоязычного главная ловушка: в русском будущее время обязательно («завтра я поеду в Берлин»), и рука тянется поставить werden всюду, где по-русски стоит «буду». По-немецки, если время уже названо, достаточно настоящего — и носитель скажет именно так:
Morgen fahre ich nach Berlin. (вариант Morgen werde ich nach Berlin fahren
не ошибка — он просто говорит больше, чем требуется, ведь слово morgen уже
всё сказало)
Futur I оправдан там, где добавляет то, чего настоящее время дать не может: в прогнозе (Es wird regnen), в обещании (Ich werde dich morgen anrufen) или когда намерение нужно подчеркнуть. Потому обещание выше и сохраняет Futur I, хотя в нём тоже есть morgen: время там несёт обязательство, а не датировку.
И ещё одно различие: werden — это ещё и полнозначный глагол «становиться». Ich werde Lehrer — «я становлюсь учителем». Ich werde arbeiten — «я буду работать». Идёт следом инфинитив — это время; идёт существительное — это глагол.
Справжній майбутній час у німецькій є, і будується він як модальне дієслово: werden на другому місці, голий інфінітив у самому кінці.
Ich werde dich morgen anrufen.
Es wird wahrscheinlich regnen.
werden неправильне там, де це важливо: ich werde, du wirst, er/sie wird, wir werden, ihr werdet, sie werden.
Головне тут — коли його вживати, і це рідше, ніж здається. Ось тут і чигає на україномовного головна пастка: в українській майбутній час обов’язковий («завтра я поїду до Берліна»), і рука тягнеться поставити werden усюди, де українською стоїть «буду». Німецькою, якщо час уже названо, достатньо теперішнього — і носій скаже саме так:
Morgen fahre ich nach Berlin. (варіант Morgen werde ich nach Berlin fahren
не помилка — він просто каже більше, ніж потрібно, адже слово morgen уже все
сказало)
Futur I виправданий там, де додає те, чого теперішній час дати не може: у прогнозі (Es wird regnen), в обіцянці (Ich werde dich morgen anrufen) або коли намір треба підкреслити. Тому обіцянка вище й зберігає Futur I, хоча в ній теж є morgen: час там несе зобов’язання, а не датування.
І ще одна відмінність: werden — це ще й повнозначне дієслово «ставати». Ich werde Lehrer — «я стаю вчителем». Ich werde arbeiten — «я працюватиму». Іде слідом інфінітив — це час; іде іменник — це дієслово.
Bei trennbaren Verben steht zu zwischen Vorsilbe und Stamm: auf + zu + stehen.
Textbeschreibung
The governing verb versucht is conjugated. The zu-infinitive closes the clause; in aufzustehen, zu sits between prefix auf and stem stehen.
Управляющий глагол versucht спрягается. Инфинитив с zu стоит в конце; в aufzustehen частица zu вставлена между auf и stehen.
Керівне дієслово versucht відмінюється. Інфінітив із zu стоїть у кінці; в aufzustehen частка zu міститься між auf і stehen.
Nicht brauchen zu: keine Pflicht, kein Verbot
nicht brauchen zu + infinitive says that an action is not necessary: Du brauchst morgen nicht zu kommen means you may come, but there is no obligation. It is close to Du musst morgen nicht kommen. It is the opposite of a prohibition: Du darfst morgen nicht kommen means coming is not allowed.
Unlike a modal verb, brauchen keeps zu before its infinitive. The finite form stands in position 2 and the infinitive closes the bracket: Ihr braucht das Formular heute nicht auszufüllen. With a separable verb, zu goes inside exactly as in the rest of this topic: anzurufen, mitzubringen, auszufüllen.
nicht brauchen zu + Infinitiv означает, что действие не обязательно: Du brauchst morgen nicht zu kommen — прийти можно, но обязанности нет. По смыслу это близко к Du musst morgen nicht kommen. Запрет устроен наоборот: Du darfst morgen nicht kommen означает, что приходить нельзя.
В отличие от модального глагола, brauchen сохраняет zu перед инфинитивом. Спрягаемая форма стоит на позиции 2, а инфинитив закрывает рамку: Ihr braucht das Formular heute nicht auszufüllen. У отделяемого глагола zu встаёт внутрь по уже знакомому правилу: anzurufen, mitzubringen, auszufüllen.
nicht brauchen zu + Infinitiv означає, що дія не обов’язкова: Du brauchst morgen nicht zu kommen — прийти можна, але обов’язку немає. За змістом це близько до Du musst morgen nicht kommen. Заборона влаштована навпаки: Du darfst morgen nicht kommen означає, що приходити не можна.
На відміну від модального дієслова, brauchen зберігає zu перед інфінітивом. Відмінювана форма стоїть на позиції 2, а інфінітив закриває рамку: Ihr braucht das Formular heute nicht auszufüllen. У відокремлюваному дієслові zu стає всередину за вже знайомим правилом: anzurufen, mitzubringen, auszufüllen.
| Aussage | Bedeutung |
|---|---|
| Du brauchst nicht zu warten. | Warten ist nicht nötig. |
| Du musst nicht warten. | Warten ist nicht nötig. |
| Du darfst nicht warten. | Warten ist nicht erlaubt. |
Beispiele
Ich habe vor, im Sommer nach Wien zu fahren.
Ich muss morgen früh aufstehen.
Ich habe vergessen, dich anzurufen.
Hast du Lust, am Samstag ins Kino zu gehen?
Ich fahre in die Stadt, um ein Geschenk zu kaufen.
Wir haben beschlossen, noch ein Jahr hier zu bleiben.
Es ist wichtig, jeden Tag ein bisschen zu üben.
Ich hoffe, dass mein Zug pünktlich ankommt.
Ich stehe früh auf, um in Ruhe zu frühstücken.
Häufige Fehler
❌ Ich habe vor, nach Wien fahren. → ✅ Ich habe vor, nach Wien zu fahren. vorhaben is neither a modal nor a verb of going, so the zu is required.
❌ Ich muss zu arbeiten. → ✅ Ich muss arbeiten. The mirror-image slip, and English protects you from it: you would never say I must to work.
❌ Ich versuche, früh zu aufstehen. → ✅ Ich versuche, früh aufzustehen. A separable verb takes the zu inside, and the result is one written word.
❌ Ich gehe in die Stadt, zu ein Geschenk kaufen. → ✅ …, um ein Geschenk zu kaufen. Purpose needs the full frame. English drops in order freely; German never drops the um.
❌ Ich hoffe, pünktlich zu mein Bus ist. → ✅ Ich hoffe, dass mein Bus pünktlich ist. A zu-infinitive has no subject of its own. The moment you need to name a second subject, switch to dass.
❌ Ich habe vor, nach Wien fahren. → ✅ Ich habe vor, nach Wien zu fahren. Самая частая ошибка: в русском перед инфинитивом ничего не ставится, и zu просто теряется. Без zu обходятся модальные глаголы и gehen/fahren + занятие — vorhaben не относится ни к тем, ни к другим.
❌ Ich lerne Deutsch, für in Österreich arbeiten. → ✅ …, um in Österreich zu arbeiten. «Чтобы» толкает к für, но голое für + Infinitiv не выражает цель. В этой целевой модели нужны обе части um … zu.
❌ Ich muss zu arbeiten. → ✅ Ich muss arbeiten. Обратная ошибка: выучив правило про zu, легко начать ставить его везде. После können, müssen, dürfen, wollen, möchten — никогда.
❌ Ich versuche, früh zu aufstehen. → ✅ Ich versuche, früh aufzustehen. У отделяемого глагола zu встаёт внутрь, между приставкой и основой, и слово пишется слитно.
❌ Ich hoffe, pünktlich zu mein Bus ist. → ✅ Ich hoffe, dass mein Bus pünktlich ist. В инфинитивном обороте нет своего подлежащего. Как только появляется второе действующее лицо, нужен dass.
❌ Ich habe vor, nach Wien fahren. → ✅ Ich habe vor, nach Wien zu fahren. Найчастіша помилка: в українській перед інфінітивом нічого не ставиться, і zu просто губиться. Без zu обходяться модальні дієслова та gehen/fahren + заняття — vorhaben не належить ні до тих, ні до інших.
❌ Ich lerne Deutsch, für in Österreich arbeiten. → ✅ …, um in Österreich zu arbeiten. «Щоб» штовхає до für, але голий für + Infinitiv не виражає мету. У цій цільовій моделі потрібні обидві частини um … zu.
❌ Ich muss zu arbeiten. → ✅ Ich muss arbeiten. Зворотна помилка: вивчивши правило про zu, легко почати ставити його всюди. Після können, müssen, dürfen, wollen, möchten — ніколи.
❌ Ich versuche, früh zu aufstehen. → ✅ Ich versuche, früh aufzustehen. У відокремлюваного дієслова zu стає всередину, між префіксом і основою, і слово пишеться разом.
❌ Ich hoffe, pünktlich zu mein Bus ist. → ✅ Ich hoffe, dass mein Bus pünktlich ist. В інфінітивному звороті немає власного підмета. Щойно з’являється друга дійова особа, потрібен dass.